Марина ПАВЛЕНКО

КОЛИСКОВА ДЛЯ РІЧКИ

Цей очерет —
спробуй до сну приклади! —
шепчеться й шепчеться, в лози ховаючи тінь.
В чому секрет?
Все, що побіля води,
губиться й міниться дзеркалом тьмяних мигтінь.

Місяць намок —
ну ж бо і зимна вода!
Срібного бризку по всіх берегах натрусив.
Тільки місток
сухо униз погляда:
і не засне, й не заплющиться, як не проси.

Я тут була.
Я тут була? — Вже нема…
Спогади чвякають лугом, бездомні й сумні.
В них ні кола,
і ні човна, ні керма:
був ти єдиним їм другом,
тепер уже — ні.

Річку до сну
хто крізь туман проведе?
В плині невпинному ані сонинки не чуть.
Хоч на одну
хвильку здрімнула б, та де:
сон проганяючи, хвильки мелодію тчуть.
Тчуть і течуть.
І течуть…

12.2000.

© Марина Павленко. Всі права застережені.