Ігор ПАВЛЮК

* * *

Стояв зажурений.
Не молився.
Не хотів турбувати Бога.
На яйцях сиділа нація,
Над якою — дорога.

Гарячий пісок в годиннику
Шумів, як вода посолена…
Порізана павутинками,
Обезболена.

І пусто.
Не чути музики.
Лиш чайки пливуть із Турції.
На нервах —
Гордієві вузлики.
То і є революції.

***