* * *
Останнє листя падає на слід.
Останній дощ гуляє по діброві.
І пропадають юні журавлі
За молоком березової крові.
Стоять млини порожні і святі.
Злу самогонку батько п’є руками.
А листя — як підноси золоті —
Тримають голос вітру перед нами.
Устами вперше зламана трава…
Й фата пливе до моря за рікою…
Коли, як листя, опадуть слова,
То ми й дерева станемо собою.
***
© Ігор Павлюк. Всі права застережені.