ЛИСТ ДО СТАРШОГО ДРУГА
Денисюку Іванові Овксентійовичу,
шановному професору
Хтось питає мене, чому їду туди…
Народився я там. Там діди мої.
Там річки, як дівчата, набрали води.
І хати у вишневому димові.
О Полісся моє! Древній саван лісів
І космічна мелодія Світязя…
Я “від зайчика” міг наносити грибів,
Вечорами у вирій дивитися.
Прадід мій засвітив тут калиновий світ,
А діди світлу хату поставили.
Прабабуся моя у фаті юних літ
Подружилася з нашою мавкою.
Коронована синь пелюстками лілей.
Там — конвалії дзвони й малинники.
Миє носа в росі козенятко мале,
Як внучатко легенди волинської.
Журавлеві криниці, журливі пісні,
Вишиванки — як далі, розважливі…
Тихо родяться зорі сумні-сумні
Над чорнобильськими ромашками…
***
© Ігор Павлюк. Всі права застережені.