КАНАДСЬКИЙ ЗОШИТ
ДЕНЬ ВІСІМНАДЦЯТИЙ
Квебекський діалог
І
Француз не сяде їсти без вина.
А тут ще й гість.
П’ємо, та не до дна.
Пригубиш — і жвавішає розмова.
Він теж поет, шукач нового слова.
Ось тільки я ніяк не доберу:
Поезію вважає він за гру.
— Один у карти, другий у слова, —
Так і сказав. Ця пісня не нова.
Цікаво, що в поета за душею,
Яку несе, боронить він ідею,
Кого своїм підтримує плечем,
Коли навколо граються з вогнем.
А він своє: — Ви про ідеї, зміст…
Які ідеї? Я не комуніст.
Війни не буде, я не вірю в неї.
Хто б захотів із матір’ю землею
Прощатися?.. Так думають усі.
Я не трибун. Та я служу красі.
Моя краса — це імпульси душі,
Що нам із вами зроду не чужі,
Хоч ви ладні прикинутися іншим.
То ліпше ми розмову цю облишим.
Тут поблизу співа один поет.
Ходім зі мною. А куди — секрет.
II
Кока-кола.
Дівка гола.
І гармидер доокола.
Ну й завів!
Дівці, може, вісімнадцять літ.
Виробляє, господи прости.
А кругом — роззявлені роти,
Очі як не вилізуть з орбіт.
Де я?
Дівка — в світлі. Дим від сигарет.
Чую пісню з темного кутка.
— Це співа відомий наш поет… —
І на дівку оком. — Ну, яка?
— А про що співає він, про що?
— Же ву зем… Любовне тра-ля-ля… —
Дівка імітує чорті й що,
Голим тілом центи заробля.
Годі вигинатися. Облиш!
Хто ти є: людина чи вівця?
Нащо роздягнулась? Та тобі ж
Споконвіку цнота до лиця.
Не страми своїх дівочих літ,
Не ганьби святої чистоти.
Плюнь у ті роззявлені роти,
В очі, що аж лізуть із орбіт.
А поет відомий знов і знов
Із кутка гугнявив про любов.
Пише він за долари “вірші”
Про тваринні імпульси душі.
— Імпульси, а не ідеї, зміст… —
Белькотів своє — сірку під хвіст.
Та на мене раптом очі звів
І осікся. Зрозумів без слів.
***
© Олександр Підсуха. Всі права застережені.