КАНАДСЬКИЙ ЗОШИТ
ДЕНЬ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Над Гудзоном
(Пісня)
Над Гудзоном місяць сяє,
Срібну стежку вистеляє,
Рівну, як струну.
Поведи мене, стежино,
До коханої дружини
В рідну сторону.
Я за нею знудьгувався,
Все життя поневірявся,
Гей, на чужині.
Скільки раз хотів рушати,
Не давали візи Штати
Бідному мені.
А коли настала криза,
Вже була в кишені віза,
Доларів чортма.
Так і вік кінчитись може,
Тут ніхто не допоможе,
Хоч ридай ридма.
Потім щось там заробив я,
На біду ж, на безголів’я
Почалась війна.
А тепер немає сили
Полетіть у край свій милий,
Доленька сумна.
***
© Олександр Підсуха. Всі права застережені.