* * *
З моїх очей повільно випливають риби
На пучках пальців проростають, як від струн
Мозолі за ніч, відбруньковуються ноти
Немов роса на візерунках рун
Весна первинна завжди хвороблива
Мов кашель вогкий, сльози від цибулі
Мов у конвульсіях померле за ніч пиво
Новонароджені кущі кістляві крутять дулі
Я намагаюся ступати у сліди котячі
Вони заплутані, водою повні, сині
В них відбивається гілля, зірки незрячі
Мов тільки-но з поштамту — губи в слині
Дощ волохатий спить попід вікном —
Казковий вовк, оздоблений ключима
Наповнений весною і багном
Наповнений сльозливими очима
***
© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.