* * *
Блакитне холодне
З живого срібла
Вікно
За яким вирує туман
Зринає рибиною
Повний місяць
Зорі підпливають
До самого берега
У зморшкуваті долоні піску
Тримаю тебе
На відстані
У густому тумані
З якого колись-таки виринеш
Байдуже, любий
Зринай
Все одно це лише тільки сон
Сон увісні
Сновидіння
Нашарування сновидінь
Крізь їхню глибинь
Тебе майже не розрізнити
Люстро розбите —
По воді кола
Ти — усюди
Завжди довкола…
***
© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.