* * *
Листя сюрчить воркотить і зітхає від дотиків сонця
Осінь розкішна предивна мов мед перемішаний з кров’ю
Озеро всотує мовчки підсолене небо
Кроків самозаглиблені стежки не чують…
Тихі рослини немов з сердоліку і яшми
На довгі пальці намотують павутиння
Осінь співає червона і жовта і синя
Вітер гортає забутого на клавесині Генделя…
***
© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.