* * *
Підживлене пилом урбанізаційним
Пожвавлене крещендо години пік
Карколомне божевілля над варивом traffic- jam'ів
Сонце іржавої (чи — пишномовно — медвяної) осені
Врешті нам подарує жебрацьку дещицю тепла
Пригорнися щільніше — зараз світитиме сонце
Розгорнися, випростайся, розкинь і розкидай крила
(Жалюгідні пір’їнки з брудної подушки) —
зараз ітиме дощ
Наближайся, відштовхуй, чіпляйся за кожне повернення, падай
В кожну прикрашену листям калюжу — час божевілля настав!
Як небо далеко! Від цього зриває вежу!
Як близько спокуслива вогка земля!
Скроні тиснуть на мозок і сяйво твоє безмежне
Спалахами і мерехтінням мені батарейки втуля.
***
© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.