KING CRIMZON…
Ми покарали себе собою так
Що не скоро позбудемося непритомності
Світанкового попелу випорожнених очей
Роздерті троянди вуст тремтять коліна
Порожнеча переповнює спрагле горло
Поламані пальці загорнуті в пергаментний саван диму
Зіжмакані випорожнені тіла на лаві
Охлялі маріонетки
Дроти щільно обкручують мляві шиї
Порожні зіниці мертвих будинків Подолу
Мовчки всотують залишки почуттів
Місто бавилося нами всю ніч
Жорстоко немов чаклунська дитина
А на світанні виплюнуло мов виноградні бубки —
Приречені на асфальтову смерть
Вони запопадливо на поливальні машини очікують
Пияк — морозівник підбирає недопалки в першому сонці
І віни відчувають як літаки збиваються з траєкторій —
Ранкові рейси до Амстердаму…
Карнавальне лахміття нічних фантасмагорій…
***
© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.