* * *
У колесі зими я майже мертва крапка
З прокволистим рипінням вичавлює весь сік
Витягує всі нерви, вимотує, мов нитку
Всі жили — розпускає і змотує в клубок
Мене, мов старий светр… сичить, гигоче вітер
Розмотується мозок, мов сплетений із плівки
З відеокліпом сірим про сніг, нудьгу і голод
Глінтвейн твого кохання вже не розігріва…
Я навіть не п’янію — твереза летаргія
У свій прозорий саван замотує мене —
Пожовклу папільотку з газетного паперу…
Тебе не має поруч, мій соколе, амінь…
***
© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.