* * *
Вночі сьогодні плакала земля.
Чи жалкувала за веселим вбранням.
Чи то вервечка журавлів остання
Прозорим смутком впала на поля.
Чи налякала вранішня пітьма,
Чи просто щось наснилося неначе.
Як розказать комусь, чого ти плачеш,
Коли цього не знаєш і сама?
Можливо, це із шкаралущ каштана
Сьогодні народилася зима.
І поцілунок вітру недарма
Сьогодні був вульгарніший і п’яний.
Чи просто спогад, просто самота.
Це просто Осінь, просто,
просто,
просто…
І усміхався тихо сивий простір,
Загублений у зоряних світах.
Вночі тихенько плакала земля.
Розсипавши дрібне намисто-сльози.
А ранок, все побачивши здаля,
В сріблястий іній тугу заморозив.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.