Наталка ПОЗНЯК

* * *

Тане від любові Баба снігова.
Байдуже, що скоро проросте трава,
Байдуже, що завтра прилетять птахи
І дзвінкі бурульки зникнуть із дахів.

Їй перед очима — той найперший сніг,
І дитячі руки, і веселий сміх.
І коханець-місяць, що в полоні снів
“Снігова царівна”,— ніжно шепотів.

Підійду до Баби, в очі зазирну.
Хай мені розкаже серця таїну.
Хто сказав що Баба — це холодний сніг?
В неї — серце жінки, їй любить не гріх.

***

© Наталка Позняк. Всі права застережені.