* * *
А світ стоїть в благословенній тиші,
І пахне м’ята силою землі.
І дощ на чистім плесі вірші пише
Про нас — таких безмежних і малих.
Ми молимось — до Неба чи до Бога,
В багатті догора вчорашній день.
А понад нами зоряна дорога
Через віки до Вічності веде.
Десь за туманом залишилось місто.
В нічного лісу інші голоси.
І серце усміхається пречисто,
Відкривши світ у крапельці роси.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.