* * *
Згорає сонце в неба на крилі.
На всі світи багряниться пожежа.
Згорає сонце, свій вогненний лик
Ховаючи за хмар химерні вежі.
Так буде завтра. Так було колись.
В природі все розмірено-велично.
Згорає сонце. Ти йому молись,
Щоб хоч на мить в собі відчути Вічність.
Згорає сонце. Дотиком долонь
Зітри із хмар його криваву рамку.
І в серці збережи його вогонь,
Щоб повернути сонцю на світанку.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.