* * *
Ночі прозорі, легкі, таємничі.
Дивляться зорі просто у вічі.
Клени скуйовджені — сторожі неба —
Всесвіту браму відкриють для тебе.
Ночі розвеснені, ночі надії.
Свічі каштанів запалюють мрії.
Сніг пелюстковий сховає від світу
Пару закоханих, юних, як вітер.
Ночі, засіяні зоряним травнем,
Впали у душу, а зійдуть коханням.
І жовтолиста кульбабчина хвоя
Знов повінчає мене із весною.
Вип’ю із келиха дивного трунку,
З вітром зіллюся в п’янкім поцілунку.
Де я була, буде знати лиш місяць —
В кожної ночі своя таємниця.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.