* * *
Ми всі шукаєм істини буття,
Гортаючи старезні фоліанти.
А поряд з нами зоряні Атланти
Незримо держать неба каяття.
У попелі шукаєм блиск перлин,
І музику розкришуєм на гами.
А треба душу росяну трави
Поцілувати босими ногами.
Зболіле слово серцем відігріть,
Щоб зірка віри у людей не згасла.
Коли в душі тобі всміхнеться мить,
Шелесне ніч в тобі:
— Життя прекрасне.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.