* * *
Довірливим сніжинкам
спіднички смикав вітер,
І ніч убрала місто
в намисто ліхтарів.
Між небом і землею
зоряноокий Витязь
Летів поміж світами
на білому коні.
А я стояла тиха,
заквітчана снігами,
Пила таємні чари
у тих ясних очах.
Між зорями спливала
моя правічна пам’ять,
Моя дитяча казка,
ясна моя печаль.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.