* * *
Гуде телефонна станція
Мільйонами бджілок-звуків.
А погляд такий розпачливий
У телефона розлуки.
І знову дні круговертяться,
І мрії летять у вирій.
Вологою очі тепляться
У телефона довіри.
А спогади в гості просяться,
І пахнуть цілунками вії.
А голос кольору осені
У телефона надії.
Хай небо громами синіми
Зіллється в одне мовчання.
Відкрийте зелену лінію
Телефону кохання.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.