НІЧ
Байдужі зорі в небі ніч колише
І студить пальці келих самоти.
Благословляю знов цю дивну тишу,
Бо з тиші в ніч народжуєшся ти.
Ще мить — і спалахне тривожно свічка,
І воском стане потойбічний страх.
І погляд твій, задивлений у Вічність,
Знайде мене, забуту у світах.
Ввійди в мій сон, я стомлена чеканням,
На плечі руки тихо поклади.
Ця ніч для нас — мов перша і остання,
Люблю тебе — на мить і назавжди.
Жаданих поцілунків дивний присмак
Солодким трунком упаде на дно,
І закипить, мов чорна кава, присмерк,
Як два єства з’єднаються в одно.
Я джерелом заб’юсь в твоїх долонях,
І ти по краплі питимеш мене.
І ніч зірками вибухне у скронях,
Як наші душі спалахнуть вогнем.
І падатимуть довго і незвично
Пелюстки з душ, неначе перший сніг.
І ніч, така безмежна і велична
Свої коліна схилить нам до ніг.
І ми ввійдем, святі і безбороні
У світлий храм крізь тисячі століть.
І нам позаздрять в небі зорі сонні,
І люди, що лишились на землі.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.