* * *
Теплий дощ за вікном затих.
Дві пелюстки долонь твоїх —
Дві долоні, як два світи,
Де згубилися я і ти.
Дві дороги у двох дощах —
Тихий сум у твоїх очах.
І над прірвою всіх розлук —
Тіні наших сплетених рук.
Б’ється тінь, наче дивний птах,
Ти блукаєш в чужих світах.
Але стрінемось ми іще —
Я до тебе прийду дощем.
Дощ тебе пригорне і мене,
Стане близьким усе земне.
Сивину розлук розведу —
Я тебе у дощах знайду.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.