* * *
Химерне плетиво словес.
Якась мара, а ранить душу.
І знову я блукати мушу,
Немов голодний дикий пес,
Щоб відшукать правічну суть
Того несказаного Слова,
Що, наче Всесвіту основу,
На крилах журавлі несуть
І знову ночі таїна
Не дасть душі до ранку спати.
Чи то, щоб Слово розгадати,
Чи небо випити до дна.
***
© Наталка Позняк. Всі права застережені.