* * *
Це вже й справді — весна?
Це трава вже з-під снігу гукає?
Прілим листям ярів
Зустрічає, прокинувшись, ліс…
Це вже й справді — весна?
О, як серце когось виглядає
З-поза обрію снів,
З капежу дрімливицих беріз…
***
© Оксана Радушинська. Всі права застережені.