БЕЗ КАЯТТЯ
Духовна суть — не шаровари модні,
Не звичка, що з роками промина.
Я — той, що був, і той. що є сьогодні, —
Це дві людські істоти чи одна?..
Я — комісар за класом і за змістом,
Я — агітпроп і до промов мастак,
Усе життя проживши комуністом,
Звихнувсь на старості…
Хіба ж не так?
Хіба ж поза мордовськими лісами
Не те, що сіяв, сам тепер пожав?
І все ж не так! Бо я завжди той самий:
Робив лиш те, що правдою вважав.
Не криюся: уже пізнав утому
І стогне замордована душа…
Та в чому каятись? Невже у тому,
Що шлях життєвий —
Це вам не соша?..
Попереду етапи і арешти,
І роздоріжжя, й хаос лихоліть.
Важливо бути чесним. Ну а решта —
Не від людей…
На тому світ стоїть.
30.V.81
© Микола Руденко. Всі права застережені.