НОКТЮРН
Трішки музики, трішки вечора, трішки кави.
— Клаць-клаць — вмикаю і вимикаю світло,
і всі проблеми побуту і буття
від лагідного дотику олівця тануть.
— Клаць… Клаць — вмикаю і вимикаю світло.
Ніч коливається як струна,
зітхає від електричних спалахів.
— Клаць! Клаць. — Сам один лишаюся серед вас,
неначе ще один такий як ви.
Коли немає телефону і поштових марок
Залишається завжди електрична лампа
Або ж ліхтарик —
Клаць… Клаць… — перетасовуючи пітьму,
диспутую зі всесвітом.
***
© Дмитро Булах. Всі права застережені.