NOCTURNE. PART II.
Не лякайся. Це просто ніч,
холодний вітер за склом.
Це просто страх, наче кліщ,
висмоктує з тебе сон.
Бачиш — сотні облич
дивляться крізь бетон,
сичать крізь стіни: “Нас тисячі,
ймення нам легіон!”
Це добре, що ти не кричиш.
Тобі просто ще невідомо,
що режисер Лінч
купив твій крик за мільйон,
і жоден звук не зірветься з вуст,
і жоден рух не позбавить мук,
“І Отець, і Дух…”, а далі забув,
і Вірджинія Вульф тут як тут,
а що це так тхне, формалін чи труп…
А втім, не в тому річ.
Спробуй прокинутись —
може ти справді спиш.
***
© Дмитро Булах. Всі права застережені.