Іваф РИЦІБУХ

НІЧ

Вона була мовби дитина.
Писанка, квітка і світло,
Сонце на чистому небі
І чиста джерельна вода.
І жовта квітка кульбаби
Виростала навіть в асфальті,
Де проходила вона.
Та одного разу дивилася
Вона у вікно і побачила місяць.
І місяць сказав: “Ходім. Цей дім
Лишився зовсім пустий,
Лишився для нас двох.
Ходімо разом,” —
і зорями розсипалось небо.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Що я тобі подарую —
Життя, сповнене суму,
Думку, однаково далеку
від світла і темряви.
Я подарую тобі серце
повне гіркоти.
Не подарую тобі ніч —
Вона у мене одна.

***

© Дмитро Булах. Всі права застережені.