Віхта САД

* * *

Те світло що не відкидає тіні
війне ув очі нагота
і неприхищеність і так неначе
гортаючи знічев’я альманах

бозна ким виданий де сплутано партити
спохопишся відколи-то незрячий
калугир подорожній ластівкою шибу
невже лишилось ковтнути з ним
несмертного вина

та чи погамувати спрагу
що суть страху пекельна печія
завечоріло вже а муха мускотить
мов патина вкриває цвіллю мідь
то звук міняє тон аж навспак никне

не поглине його допоки Лісса донька Нікти
якщо натугою знесиленого літака
розповім про тривалий переліт ночі
за якою лину і від якої не можу
відокремитися

бо коли настає відокремлення від самого себе
Бог ставить фермату над благістю пауз
якшо розповім про втому перельоту
чи збагнеш ти його неперервність
п’янкий загасаючий струм що проходить повз
тебе
примарність нічної оркестри може видатись
слушною

бо хто скаже вона існувала реально
сіть ластівочого крику на хвилі розвою
і погамовано тиха прозорість в кінці
що його й осягти
не можливо

***

Джерело: Маріанна Кіяновська.