* * *
Це сказано. Не прорекли вуста,
Не чути навіть подиху тяжкого —
Це сказано; На відстані буття
Речей, людей і всесвіту цілого.
Це так далеко, що вмира луна!
Але ж це сказано — про що питати в Долі.
І донька в лузі — дикім-дикім полі
така одна у Бога і трави…
Це сказано не мною, і не їй —
Великий Луг усі сховав дороги під водою.
Трави. Трави. Трави…
“Тонюсінька війна металю над жнивами”
Це сказано! Хоч й слова не зронив —
Літаю чайкою над пам’яти хлібами.
***
© Іван-В’ячеслав Сергієнко. Всі права застережені.