НЕСКІНЧЕННІСТЬ ПАРКІВ
1.
А де ж твоя поетика? А де?…
Англійський парк, Качанівка, руїни.
Це тільки осінь… А весна? — Іде
і ставить сум поетові на кпини.
Вночі покличе голос… Два леви
стоять обабіч брами. Дух прерій
покликає жити мармур…
На хвилях ковили —
самотня баба — скам’яніла мати,
вколисана. Степи
не кличуть до життя, чи страти.
Кургани проковтнули язики!
Чи язики? Поезіє, та де ж ти?
Земля іще мовчить. Ми мовчимо —
душа землі мовчить.
В англійськім парці падають сонети
дубовим листям до левиних грив.
Качанівка — Київ '90
© Іван-В’ячеслав Сергієнко. Всі права застережені.