Іван-В’ячеслав СЕРГІЄНКО

НЕСКІНЧЕННІСТЬ ПАРКІВ

2.
Англійський парк.
Сонети падають. Завчасно
їх літня змучила сльота.
Ні мавок, ані ластівки… Мета —
дрижжить роса на павутинні,
майже гасне злам світла. Там
згасає Батьківщина. І оживає,
знову ж таки — там.
Дрижжить, дрижжить і не пірветься долу.
Тримає що тебе, мій лютий ангел, мій
суде німий.
Сонет всміхається гіркий,
а погляд ніжний вимагає ласки…
Англійський парк — відради чужоказка.

Мюнхен '91

© Іван-В’ячеслав Сергієнко. Всі права застережені.