НЕСКІНЧЕННІСТЬ ПАРКІВ
10.
А в парку — трави
І черешні чорні
А в парку Липи —
Мирром забуття…
Струмує цівочка асфальтних перегонів
І так криваво біль
Свій шлях ковта.
Над містом — липи —
Стугонить повітря
Медвяним серцем п’янкувтих мрій.
Над містом — спокій,
Білим оповитий
Гудінням бджіл.
Мюнхен '99
© Іван-В’ячеслав Сергієнко. Всі права застережені.