СВАВОЛЯ
І янголи, забувши про пороги
пустилися в наземне полювання,
у бистрих крилах прилаштовуючи шаблі,
у бистрих крилах…
А вже і янголи, забувши про пороги
пустилися в ловецькі перегони,
блакитний степ змінивши на асфальти
пильнуй,
замріяний!
Ой, лугом-лугом, ще й широким степом
один стоїш у янгольській сваволі
у полі
воїн.
……………………………………………………
Ричить мов звір приречений, від болю нерухомий,
твоїм крилом пронизаний, твоїм мечем ловецьким
якраз у серце,
в самісіньке.
Зіпнулось наскрізь-груди
чи словом, чи мечем, а чи крилом…
***
© Іван-В’ячеслав Сергієнко. Всі права застережені.