Іван-В’ячеслав СЕРГІЄНКО

ЛЮДИНА

Шукана єдиної волі порухом,
вигадана
поміж снігами
усенебесних віхол.
Єдиної волі живої
причастя до глини й огню, і води, і слова, і пустки…
В ярій звабі
від брунечки і до пороху, від черева і до обрію — аж заки
порожньо і похапцем — за овид ночі,
прочанин кровиці
у неупинному шепоті спраглих вен
прийде до дару дня.
Навмання за піснею серця,
від брунечки аж до пороху,
від зачаття і до зачаття…
Або ж — від зачаття і до зачаття
марною веремією затятости лукавої мудрости
поведе долю свою
до правди, але не істини.
Марною долею діжде
роду останнього
суховію
останнього спалаху життя у безплідді каменя
так і не ставши
пучкою солі.

***

© Іван-В’ячеслав Сергієнко. Всі права застережені.