* * *
Червоні ліхтарі бензоколонки
І за вікном — індустрій лад і стрій
Чужина — ще дочасу — не чужина,
Але ти раптом тут — один-один.
І знаєш — не зречешся України,
І знаєш, що це вперше Чужини
Зізнаннячко…
А телефонна пуповина
Натягується через всі світи
І через душу,
І бринить струною:
Ой,Земле,Земле,Земле,відзовись!
А Україна —
Ямою, труною,
як багатьом:
Дивись, не оступись!
У мене вже — по дві нематеризни,
У мене — мама й доня, й пітори
Коханих образи.
Стривай! Куди бредеш, мій сину?
Ти в когось
(В кого?)
шляху розпитайсь.
***
© Іван-В’ячеслав Сергієнко. Всі права застережені.