* * *
А потім дихати забудемо,
І світло снігу уночі
Наллється глибоко нам в груди.
По лезу свічки, прохачі,
Ми вийдемо кудись у небо
На шлях дитинних молитов
Просити будемо у Тебе,
Аби Ти муку і любов
Давав не разом.
Білим білі розстелиш ризи у степу,
І наші очі онімілі
Побачать раптом: білу путь
Небесні коні вітром студять.
При світлі снігу, в небесах,
Печальні вершники — не судді —
Кудись везуть Чумацький шлях.
***
© Оксана Шалак. Всі права застережені.