* * *
Тобі відведено цей час,
Щоб ти побачив,
Яким він є, як ловить нас, —
Кого позначив.
Тобі відведено цей день,
Щоб ти затямив,
Де тьма, де світло. І впадеш,
І побілілими вустами
Щось шепотітимеш вночі
Крізь плач і відчай.
Хоч шепочи — не шепочи,
Плач, чоловіче!
Плач, бо відведено цей час —
Лиш мить чи хвилю.
За ста печатями печаль
Її не виллєш.
І тільки змучена душа —
Німа і дика,
Тремтить, як пагін від ножа,
Вдихни — й не дихай!
***
© Оксана Шалак. Всі права застережені.