* * *
Твій голос
Нічними дорогами,
Нетрями, хащами лісовими,
Вихололою під місяцем
Річкою Лядовою,
Ступаючи на каміння,
Біле і гладеньке
Від часу і моїх думок про тебе —
Твій голос
Іде так здалеку,
Що постелиш йому
Найм’якішу вовняну верету,
Виткану теплими ночами
Любові, —
А він її не відчує.
***
© Оксана Шалак. Всі права застережені.