* * *
Помаранча пахне дитинством
І вітром з небачених країв,
Де сльози накликають дощі,
Де не буває холоду і зими,
Де забута у небі помаранча
Світить сліпою радістю
Всім невтішеним і невтішним.
У помаранчевих садах
Добре блукати раннього ранку,
Притуливши до серця
Наляканого Фіолетового звіра
Марії Приймаченко.
***
© Оксана Шалак. Всі права застережені.