* * *
Сніг зійшов, як шкіра з гадюки…
Ти забула себе при нічному вікні.
Це вмирання зими, передсмертні муки.
Увійди в цю останню зимову ніч.
Ти чекаєш, притисши плече до рами,
Час зникає у безвісті за вікном.
То не квітка — то кров із рани,
То не вершник — то тільки сном
Цокотіння копит і тіні,
Брязкіт зброї і зблиск очей…
У долоні хрестик натільний…
Це війна. За любов і честь.
***
© Оксана Шалак. Всі права застережені.