* * *
Тут, між сосен пухнастих,
каміння притихлого,
сонцю рядки випікати б,
хмарини промінням ясним витинаючи,
а воно, безгомінне,
до болю ласкаве,
розсіває думки,
і на колесі дикім
відносить на захід, додому…
І летять
путівцями, дротами й туманами,
і здіймають
бурхливі нескорені бурі,
завихрюють
зорі, планети й галактики
мої мрії землисті й небесні,
живі і воскреслі —
волошки в очах,
у серцях солов’ї.
***
© Ярослава Шекера. Всі права застережені.