* * *
У нетрях мовчання ховається твоя душа,
В безмовності рухів — нестримний лет фантазій.
І чути, як десь глибоко бушує плазма,
І серце вирватись на волю поспіша.
Так тихо — й зрозуміло все. Не диш!
Не наполохай Музу, виткану з Любові!..
Ось бач, як просто народився новий вірш —
І ти, і я зійшлися знову в слові.
***
© Ярослава Шекера. Всі права застережені.