* * *
Розхристані крони, гілки наїжачені, —
А небо пухнасте, зі стами облич…
Ці сосни всього на віку перебачили,
Слова виллють стогоном, ти лише подувом вітру поклич!..
Ці сосни скоцюрбленим лихом очищені,
Суворо напружили зморшки сивин…
Вони так хотіли здаватися вищими,
Але невмолимо притискує сірий завихрений плин.
***
© Ярослава Шекера. Всі права застережені.