ТРИ КРАПКИ
Як піднімешся ти по щоглі
На якийсь зі щаблів відзнаки,
На знайомих своїх кинь погляд…
Ось вони — розділові знаки…
Глянь: дві літери м’яко стали,
А між них, мов духмяний острів,
Чи легенький димок над ставом,
Чи пір’їнка, — п’янкий апостроф.
Знаків оклику ти не бійся,
Обережно з “тире” й “дефісом”,
Непростий цей дрібненький бісер,
Що ламає дерева в лісі…
Невідомо, з якої статі
Знак питання зігнувсь. Від втоми?..
Ох, хитрющі ж вони, хвостаті,
А між них особливо — коми…
Я б і досі лежав би лежнем
І гадав би: “лапки”, чи “лапки”,
Якби сам не віддав належне
Силі й хитрощам знаку крапки…
І голублять вони, і ранять,
І наводять між слів порядки…
Але все ж за глибинні грані
Заглядай, де живуть три крапки…
2000
© Микола Шошанні. Всі права застережені.