Ірина ШУВАЛОВА

TE DEUM

1.
Крізь болю високочастотність
Обмацую пальцями сутність —
Високу твою пустотність,
Безмежну твою відсутність.

Крізь дотик валюсь у докір,
Крізь досвід валюсь у здогад.
Ловити тіней — доки?
За іменем — ніц Бога.

Крізь сто покривал таїн
Мовчить золотий череп.
Ми руки у кров збиваєм
Об горді твої двері.

Об біле твоє тіло,
Емалями сліз вкрите,
На крилах своїх милиць
Мурую сліпі молитви.

Руйную свою віру
Об маски облич твоїх.
В шаленстві цього виру
Мене і тебе — двоє.

Та — чуєш? — згниють ряси,
Зітліють в землі кості.
В бісовстві цього часу
Мені — і мене досить.

 

2.
Ти — мертві мої квіти,
Ти — вічне моє коло.
В проклятті цього світу
Подай мені свій голос.

Подай, як сліпу руку,
Як звістку страшну зрячу.
Я хочу тебе чути,
Я хочу тебе бачить.

Я хочу в твою тишу,
Я хочу в тобі сліпнуть.
І тицяюся лише
В обличчя твої срібні.

В таємні твої жести,
В твої дзеркала мертві,
Що хочуть мене — зжерти,
Що зичать мені — смерті,

Що більші за мій погляд,
Що глибші за мій острах,
В тенета мене ловлять,
В обіймах мене носять.

Я хрипну, я вже терпну,
Ковтаю глевку вату.
У цій галереї мертвих
Я мушу тебе знати.

Плоть янгола — плоть звіра,
Та сама сумна отрута.
Десь — глибше за всю віру —
Я мушу в тобі бути.

09:19
15.08.05

© Ірина Шувалова. Всі права застережені.