Роман СКИБА

СИВИЙ ВЕДМІДЬ

сибірська балада
Пургою марила тайга.
Тягнув хлопчак сліди і втому.
Боліли сльози і нога,
І вили пні в яру сліпому.
Чорнявий світ — доверху дном.
Тут — свіжий сніг, а там — торішній.
Ще крок і небо втішить сном,
А до лиця примерзне відчай.
Сам час ущух, коли ти ліг.
І враз крізь вихори і роки
Торкнувся пліч уже не сніг —
Чиїхось рук тремтячий спокій.
І вітер змовк на сто мовчань.
І при ялині, що без тіні,
Явились жінка із дівчам,
І хатка, вимощена в іній.

***

© Роман Скиба. Всі права застережені.