* * *
Задихнулося мною вогнище.
Осягти б і схилитись чемно.
Ще яскрітиме крик холонучий,
А на світі вже буде темно.
І ковзне вужем між вуглинами
Довжелезний блискучий відчай.
Як розверзнеться вир ялиновий,
Хто не кидав дров — хай не свідчить.
На щоках кров вогню запечена.
Замело мене чорне листя.
Може, істина ще не речена,
А її вже усі зреклися…
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.