ШЛЯХ
Хитається… вершник… іскриться… стерня…
Тумани… тумани… тумани…
Кидайте… каміння… Лише… не в коня…
Бо що… як впаде… І не встане?..
Не треба так. Не треба. Ну не треба.
Хай краще буде ніч і вітер Норд.
Хай краще набухає тінь від неба.
Щоб вибухнути в скронях, мов акорд.
Не треба так. Не треба. Ну навіщо?
Померти — тільки поле перейти.
Струсила сніг чиясь ялина віща,
Останній раз засипавши світи.
Старенький звір свої рахує ребра.
А очі — ну хоч місяця відлий… —
Не треба так. — Ви чуєте? — Не треба. —
Я ж просто Ромчик. Добрий і малий.
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.