ДИПТИХ БЕЗ НАЗВИ
І
Дзвоном по ринвах,
Пензлем по диму —
Біла калина
Неопалима.
Блимає вогко,
Блимає дико
Танучим оком,
Ягідним криком.
Ти, перехожий
З Риму до Сочі,
Небонько Боже
Зсунеш на очі.
Щоб у зіниці
Не в’їлась, мов глина,
Снігу дещиця —
Біла калина.
Ти, подорожній
З Сяну до Дону,
Світом порожнім
Йтимеш додому,
Доки по межах
Сплине полинно
Радість ведмежа —
Біла калина…
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.